КРИШЕ́НИК, а, ч., розм. Відрізаний шматочок чого-небудь їстівного (перев. сала). — Сальця ще є трохи: пошила спідницю людям, так дали кришеник (Барв., Опов.., 1902, 503); Не бачила [Одарка], якими кришениками сала наділив її економ (Л. Янов., І, 1959, 421); Вона взяла кілька кришеників картоплі, покуштувала (Добр., Тече річка.., 1961, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 354.