КРИШТА́ЛИК, а, ч.
1. Шматочок кришталю (у 1 знач.).
2. чого, перен. Крижинка, частинка інею тощо, яка нагадує такий шматочок. Береги бралися кришталиками криги (Коз., Блискавка, 1962, 77); Погожим ранком на дахах осідають білі голчасті кришталики інею (Наука.., 11, 1961, 60).
3. анат. Частина ока позаду зіниці, що має вигляд двоопуклої прозорої еластичної лінзи. Кришталик у перші 6 місяців життя дитини має опуклішу форму, ніж у наступні роки (Шк. гігієна, 1954, 61); У внутрішній порожнині ока.. міститься прозоре хрящовидне тіло.. — кришталик (Курс фізики, III, 1956, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 355.