КРОЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається розведенням кролів; працівник кролеферми. Кролівники взяли зобов’язання виростити не менше двадцяти кролят від кожної кролематки (Колг. Укр., 5, 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 365.