КРОПИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Посудина для свяченої води, у яку вмочають кропило. На столі стояла здорова кропильниця з водою.., лежав хрест та чорніло кропило (Н.-Лев., IV, 1956, 99); Черниці взяли за вушка велику металеву кропильницю (Мик., II, 1957, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 366.