КРУГЛОВИ́ДЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до круглови́дий. Була [Маруся] кругловиденька, ясноока, уста рум’яні, як вишня (Вовчок, І, 1955, 185); Маленька, кругловиденька, з терновими мрійними очима.., вона зразу прихиляла до себе серце всякої людини (Вас., І, 1959, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 368.