КРУГЛЯ́СТИЙ, а, е. Трохи заокруглений; круглуватий, круглявий. Свіча [річка] бурлить і розбивається о круглясте каміння (Фр., І, 1955, 364); Обличчя у Мишуні було круглясте, як у немовляти (Ю. Янов., II, 1954, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.