КРУГОСВІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що навколосві́тній. Оглядає [Тарас] свою хату — не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки (Вас., Вибр., 1954, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 370.