КРУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок; розм.
1. перех. і без додатка. Пити хмільні напої. Зевес тогді [тоді] кружав сивуху І оселедцем заїдав (Котл., І, 1952, 69); Вона уточила і унесла чого треба було. Стали кружати (Кв.-Осн., II, 1956, 222); Там наші два діди спіткалися знайомі.. Сидять, кружають мед (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 327); * Образно. Було колись — в Україні Лихо танцевало [танцювало], Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала (Шевч., І, 1963, 65).
2. неперех; рідко. Те саме, що кружля́ти 1, 4, 6. Він бачив цілу юрбу.. гімназистів, що, кружаючи біля учителя, весело щебетали (Мирний, III, 1954, 186); Стрикізки [бабки] кружали невтомно над водою (Коб., І, 1956, 453); Хто кружав, той дома спать лягає, а хто простує, той в дорозі ночує (Номис, 1864, № 11406); Марно тільки молодець По степу кружав (Манж., Тв., 1955, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 370.