КРУЖИНА́, и́, ж., рідко.
1. Навколишній простір; околиця. Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, — І луг широкий, наче море, І тихий сум на кру-жині (Пісні та романси.., II, 1956, 211); «Пісочкове», — сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину (Тют., Вир, 1964, 400).
2. розм. Обвід, окружність. Кружина долини півмилі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 371.