КРУЖИ́ТИ, кружу́, кру́жиш, недок., розм., рідко. Те саме, що кружля́ти 1, 2, 4. Тухольські молодці з криком, мов ворони, пружили довкола становища ворогів (Фр., VI, 1951, 134); Над лугами ворон кружить (Мал., Звенигора, 1959, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 371.