КРУП1, а, ч., розм., рідко. Те саме, що кри́жі 2. Жанна відпустила віжки і періщила коней по крупах (Смолич, Світанок.., 1953, 406).
КРУП2, у, ч., мед. Гостре запалення гортані й трахеї, що супроводжується спазмами горла та утрудненим диханням. — Нещастя в неї,— єдина дочка вмирає від крупу (Ле, Міжгір’я, 1953, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 372.