КРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі. Спали соломи три крутні під челюстями (Чуб., І, 1872, 123); // Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць. На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Рад. Укр., 24.VII 1962, 2).
2. діал. Вихор (див. ви́хор1 1). * У порівн. В голові
її крутнем пронеслися думки (Мик., II, 1957, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 373.