КРУТИ́ЗНА, и, ж.
1. Якість за знач. крути́й 1. Крута гора забиває дух. Але розвідники наче й не відчувають тієї крутизни (Кучер, Голод, 1961, 129); Астрономи десятиліттями спостерігають і докладно вивчають місячні кратери — знають їх розміри й глибину, крутизну схилів та висоту валів (Знання.., 4, 1966, 10).
2. Те саме, що кру́ча 1. Ще не здіймалися іти [Івась і Карпо], мов роздумували, як то по такій крутизні карабкатися (Мирний, І, 1954, 250); Сіно в горах добувається важко. В іншому місці косар на такій крутизні махає косою — аж душа холоне (Вол., Озеро.., 1959, 23); // Крутий узвіз. На крутизні коні, напружуючись, захропіли, і всім довелося встати (Гончар, І, 1954, 505).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 373.