КРІЙ, кро́ю, ч.
1. Дія за знач. крої́ти. Жінка в нужді й недостатку утримувалася то шиттям, то даванням лекцій крою (Фр., VI, 1951, 237); Панна Сатурніна дала їй свої сукні на крій, і — закипіла робота (Тулуб, Людолови, І, 1957, 269).
2. Модель, форма одягу або взуття; фасон. Який крій, такий стрій (Гал.-руські.. приповідки, І, 1901— 1905, 312); На меншій [дівчинці] убрання.. трохи коротке.. і якогось дитячого крою (Л. Укр., III, 1952, 499); На його лакованих, пошитих по німецькому крою чоботях ворушилися.. сонячні зайчики (Стельмах, Хліб.., 1959, 224); * Образно. Боцман Смола — людина зовсім іншого крою (Ткач, Жди.., 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 356.