КУ́БИК, а, ч.
1. Зменш. до куб1 1. Мартіан.. виносить звідти календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом (Л. Укр., III, 1952, 306); * У порівн. Кипариси [відтіняли] .. білизну будинків із плескатими дахами, що розсипалися крейдяними кубиками по схилах гір (Тулуб, Людолови, І, 1957, 263).
2. розм. Кубічний сантиметр як міра об’єму (переважно рідини). Після ста кубиків чужої крові тіло небіжчиці залишилося без змін (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 147); — У Віри Михайлівни в операційній є синтетична плазма.. Принесіть кубиків сімсот (Шовк., Людина, 1962, 206).
3. перев. мн. Знаки розрізнення середнього командного складу в Радянській Армії до 1943 р. Минуло два роки. На петлицях Солода з’явилося по третьому кубику (Руд., Вітер.., 1958, 90); Служить [Федот] у Червоній Армії, добився двох кубиків (Тют., Вир, 1960, 6).
4. перев. мн. Дитяча забавка — набір дерев’яних брусків у формі куба з наклеєними на них картинками, літерами тощо.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 381.