КУВІ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «куві» (про порося). Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (Коцюб., II, 1955, 51); В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 383.