КУДЛА́Ч, а, ч., розм. Те саме, що кудла́й. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 385.