КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор., І, 1957, 397); У кузні ще раз-вдруге ударив молотком коваль на ковадлі (Головко, Літа.., 1956, 4); З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Кобр., Вибр., 1954, 121); І кузню в тій далечі бачив Микита, Де б’є електричний, швидкий молоток (Воронько, Три покоління, 1950, 72); * Образно. Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Ів. Карпенка-Карого по праву можна назвати кузнею мистецьких талантів (Мист., 5, 1964, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 386.