КУЛИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, діал. Однокр. до кулика́ти. [Боб:] Ото бояться, щоб, чого доброго, без них не куликнув (Галан, І, 1960, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 391.