КУ́ЛЬМАН, а, ч. Прилад (здвоєний шарнірний паралелограм із зрівноважувальними пружинами) для проведення паралельних ліній на кресленнях. Думка архітекторів зійшла з площин кульманів і втілилася в бетон, скло і синтетику (Рад. Укр., 19.1 1965, 3);За кульманом кипіла напружена робота — закінчували креслення (Веч. Київ, 31.Х 1977, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 691.