КУНА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до куна́к.
2. у знач. ім. куна́цька, кої, ж. Кімната для кунаків, гостей у домі кавказького горця.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 399.