КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до куни́ця 1; // Зробл., пошитий із куниці. Куницевий комір.
2. у знач. ім. куни́цеві, вих, мн., зоол. Назва родини хижих ссавців, до якої належать куниця, видра, борсук та ін. Останнім часом на звірофермах Полтавщини почали розводити невеликого напівводного хутрового звірка — норку, з родини куницевих (Наука.., 5, 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 399.