КУ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. за знач. купи́ти 1, 2. Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав.. один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (Н.-Лев., І, 1956, 130); Дерев’яні меблі, куплені минулого року, протягом зими покололися (Руд., Остання шабля, 1959, 188); // у знач. прикм. Агентів куплених своїх Намарне ви до нас послали,— Як чорні вежі капіталу. Вони впадуть до наших ніг (Сос., І, 1957, 463); Закрий суворий вид плащем своїм широким І далі — від гріха та куплених утіх! (Рильський, І, 1960, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 403.