КУПНА́, и́, ж., діал. Купівля. Не раз на торзі по купні, коли контрагенти питаються один одного, відки вони, то ще жаден вороницький не приповівся, що він з Воронич (Март., Тв., 1954, 266); — Сама рада, і дякувати богу, що діждалася тих грошенят, а щодо купни коня, то кінська мати ще не згинула (Коб., III, 1956, 537).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 404.