КУ́ПОЧКИ, дит. Пестл. до ку́пки. Бовтається [Явдоха] руками та ногами, вихиля черевом і попереком і приговорює: «..купочки-купоньки!» (Кв.-Осн., II, 1956. 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 405.