КУРЯ́, я́ти, с., діал. Курча. Курка Куряті тихенько кудкудачить (Бор., Тв., 1957, 154); Баба садила їх за стіл.. і балакала з ними, і кудкудакала, як квочка між курятами (Стеф., І, 1949, 114); * У порівн. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (Фр., II, 1960, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.