КУ́ХОЛЬ, хля, ч.
1. Металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття. Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води. Підводила йому голову, він на хвилинку припадав смажними устами до кухля (Гр., II, 1963, 481); Неосудний налив йому в кухоль окропу, вкинув туди маленький дрібочок сахарину (Мик., II, 1957, 322); // чого. Кількість чого-небудь, що вміщується в такому посуді. [Кирило:] Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі; а сусіда його, каже, навіть і кухля води не збавив: на божу волю здався (Кроп., II, 1958, 11); Гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (Жур., Вечір.., 1958, 266).
2. Велика склянка з вушком для пиття пива та інших напоїв. Кабаре! які там дива! Знову казка чарівна… І за повним кухлем пива Чарівніша ще вона (Олесь, Вибр., 1958, 340); Саме найкраще — то лимонад: скляний великий кухоль, а в ньому палає цілий Везувій (Коцюб., II, 1955, 241); // заст. Оздоблений глиняний посуд для пиття напоїв. Ой, візьмемо, панібрате. Старі кухлі полив’яні. Горілкою наливані (Щог., Поезії, 1958, 57); Праворуч, в глибині камін..; на каміні оригінальні кухлі і чималий старосвітський дзигар (Л. Укр., II, 1951, 6); // Кількість напою, що вміщується в такому посуді. Не важко було вгадати, що суддя навіть хильнув собі десь у шинку кухоль-другий з приятелем (Козл., Ю. Крук, 1957, 379).
3. рідко. Висока округла посудина з вузьким верхом і ручкою. Рядок струнких дівчат, ..з високими кухлями на плечах, оживляв кам’яну пустелю (Коцюб., І, 1955, 392); І ви [прощайте], запінені потоки, Картвельські зорі уночі, І ти, горянко чорноока. Із повним кухлем на плечі! (Мал., Звенигора, 1959, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 421.