КУЧЕРЯ́ВО. Присл. до кучеря́вий 2, 3. Сизий димок виривається з чорного димаря і кучеряво розвивається в прозорчатому повітрі… (Мирний, III, 1954, 106); [Лукерія Степанівна:] Як забалакаєш отак кучеряво, то зараз мені голова почина морочитись (Крон., II, 1958, 294); Взагалі дід Матвій говорить дуже «кучеряво» (Вишня, І, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 424.