КУШПЕЛА́, и, ж., діал.
1. Стовп, клуби пилу. Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село… (Мирний, II, 1954, 111); Інші командири повели вже своїх на обід, вже тільки кушпела влягається за ними по плацу (Гончар, Людина.., 1960, 67).
2. Завірюха. Була тоді кушпела велика,— сніг так зараз слід і замете (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 425.