КІЗЯКО́ВИЙ, рідко КИЗЯКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до кізя́к, кизя́к. Вподовж берега заяскравіли весняні купини, запахло кізяковим димом (Гончар, Таврія.., 1957, 64); Кизяковий попіл.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 159.