КІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кінчи́ти; // кі́нчено, безос. присудк. сл. — Кінчено-вирішено, неодмінно він [перехідний прапор] буде тільки ваш,— сміється до дядька його вихованець — директор заводу Гордій Ясен (Крот., Сини.., 1948, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 167.