ЛАБРАДО́Р, у, ч. Мінерал із групи польових шпатів. Побачив [Молокан] красу й велич склепіння з тесаного зеленувато-чорного лабрадору, з величезними фігурами, барельєфами (Ле, Міжгір’я, 1953, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 428.