ЛАВА́НДА, и, ж.
1. (Lavandula). Вічнозелена південна чагарникова рослина родини губоцвітих, з якої добувають ефірну олію. Кримська область має особливо сприятливі умови для вирощування троянди казанлицької, лаванди, фіалки (Колг. енц., II, 1956, 591); В долині коло Арля це було. Лаванди море. Висохлі маслини (Рильський, III, 1961, 250).
2. Парфуми, які виробляють із цієї рослини. Часто в світі чесні люди Не конечне гарно пахнуть, Слуги ж панські уживають Завжди амбру та лаванду (Л. Укр., IV, 1954, 149); Василь Семенович напахчений пачулями і лавандою (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 429.