ЛАГІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати лагідним. — Дай ми [мені] спокій. Маню! — відказав Симон, лагідніючи (Фр., І, 1955, 319); Мороз і стужа лагідніли, сніг іще хіба несподівано й рідко навертався (Коб., III, 1956, 525).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 431.