ЛАНЦЮЖО́К, жка́, ч.
1. Зменш. до ланцю́г 1. Що за чудесна була [люлька]! Корінькова, з кришечкою і з мідним ланцюжком (Кв.-Осн., II, 1956, 399); [Бебех:] Не сьогодні так завтра приведемо Гаркушу до пані Марусі, як цуцика на ланцюжку (Стор., І, 1957, 296); Високо над землею пролітали журавлі, потім замайорів ланцюжок диких гусей (Шиян, Вибр., 1947, 22).
2. перен. Прикраса з паперу, в’язання з ниток і т. ін., що має вигляд ряду з’єднаних між собою кілець. Французькі каламбури, коротенькі розмови, ексцентричні афоризми.. чіплялись одно до одного, мов кільця на ланцюжку з барвистого паперу (Л. Укр., III, 1952, 617); Ланцюжок — основа будь-якого візерунка. Навчившись швидко вив’язувати його і добившись рівних і чітких за. формою петель, можна приступати до побудови.. візерунка (В’язання.., 1957, 12).
3. у знач. присл. ланцюжко́м. Один за одним. Ланцюжком іде група бійців (Ю. Янов., IV, 1959, 238); Зрідженими хвилястими ланцюжками вороги вбігали на горби, зникали у видолинках (Коз., Гарячі руки, 1960, 147); Йшли рідким ланцюжком у великому сосновому лісі (Збан., Крил. гонець, 1953, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 446.