ЛАПА́СТИЙ, а, е. Те саме, що лапа́тий. Гаркуша міцно потер лапастою долонею буре чоло, сплюнув (Ряб., Золототисячник, 1948, 13); Він ішов, декуди повище кісток босими стопами танучи в м’якесенькім моху та збиваючи росу.. з широких, лапастих папоротей (Фр., III, 1950, 84); Не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі (Мирний, І, 1954, 317); На шиби грайливо падав лапастий сніг (Досв., Вибр., 1959, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 447.