ЛАШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Те саме, що ладна́ти 3-7. Нема [Іванові] роботи біля товару — лаштує під повіткою, що потрібніше до весняної справи (Мирний, І, 1949, 209); Лаштують коси косарі — І стук, і дзенькіт на зорі (Гірник, Сонце.,, 1958, 32); — Не трісне, як підожде трохи! — з серцем вимовила Христя і кинулась лаштувати снідання (Мирний, І, 1954, 242); Почали рубати ліс, лаштувати плоти (Шиян, Партиз. край, 1946, 124); Привезли кіномеханіки апарати, стали екран лаштувати у клубі (Козл., Весн. шум, 1952, 88); Шофер сів на надувного гумового, човника, почав лаштувати свої вудки (Чаб., Тече вода.. 1961, 46); Німці й моргнути не встигли. Бліді, руки підняли, трясуться. Діденко хутенько лаштує полонених (Ю. Янов., І, 1954, 62); Храпков лаштував скрипку, намагався не втручатися в жарти гостей (Ле, Міжгір’я, 1953, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 456.