ЛЕГГО́РН, а, ч. Порода білоперих курей, що відзначаються особливою несучістю, скороспілістю, витривалістю. — Це леггорни білі, як лебедочки, це — плімутроки, а це — новина в нас — бронзові індики (Лот., VI, 1957, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 460.