ЛЕГКИ́Й, а́, е́.
1. Який має невелику, незначну вагу; протилежне важкий. Чи баба з воза,— що ж? велика дуже вада!.. Кобилі легший віз, сьому кобила й рада (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53); Птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (Гончар, Дорога.., 1953, 3); * Образно. О життя! Я злився піснею а тобою, лиш тобою може моя пісня жить і летіть над гаєм хмаркою легкою (Сос., Близька далина, 1960, 83); // Тонкий, ефірний (звичайно про тканини і т. ін.). — Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити (Вовчок, І, 1955, 380); Легка чадра на плечі і червоні капці доповняли її туалету (Коцюб., І, 1955, 290); // Який погано, мало гріє; нетеплий. Входить Ольга. В руках у неї невеличкий чемоданчик і легкий жакет (Коч., II, 1956, 314); Огей.. побачив перед собою засмалене обличчя жінки в короткій робітничій курточці, темній коротенькій спідничці і не по теплу легких сандаліях (Досв., Вибр., 1959, 374); // Який здається невагомим; негроміздкий, витончений (про будівлі, споруди і т.ін.). Там, на тій кручі, і досі височить легка, ажурна альтанка (Дмит., Обпалені.., 1962, 15); Легка колонада підтримувала покрівлю (Ле, Міжгір’я, 1953, 14); // Який не обтяжує шлунка, добре перетравлюється, невеликий за кількістю (про їжу, обід і т. ін.). Незабаром, по легкому й короткому сніданку, рушили в похід (Ільч., Серце жде, 1939, 81); // спец. Який має відносно невелику питому вагу. Учитель повинен також розповісти про поділ промислових металів на чорні і кольорові, а сплавів — на легкі і важкі (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 37).
Легке́ пові́тря, розм.— чисте, свіже повітря, яким вільно дихати, їй зробилося весело: вона завважила, що сьогодні було і гаряче і разом з тим легке повітря (Л. Укр., III, 1952, 660); Я відчув би її [Батьківщину] навіть по цьому легкому весняному повітрю, що тече на мене звідти, мов з високих вічно чистих гір (Гончар, III, 1959, 339); Легки́й грунт; Грунт легко́го скла́ду— піщаний або супіщаний грунт. Бульби, вирощені на легких грунтах, містять значно більшу кількість цих елементів [попелу і калію] (Картопля, 1957, 26); На Поліссі переважають кислі.. грунти легкого механічного складу (Колг. Укр., 9, 1956, 22).
∆ Легка́ атле́тика див. атле́тика; Легка́ індустрі́я — сукупність галузей промисловості, що виробляє переважно предмети широкого вжитку.
◊ З легки́ми рука́ми — без вантажу, без ноші. — Давай пристанемо кудись до села і звільнимо свої руки, підемо далі з легкими руками (Ю. Янов., І, 1954, 283); З легки́м се́рцем; З легко́ю душе́ю — без тривоги, болю, жалю. Не з легким серцем ішов Каргат до Русевича (Шовк., Інженери, 1948, 240); Пашке вже, певне, з легкою душею пострілював з парабелума по "живих мішенях" (Коз., Гарячі руки, 1960, 11); З легки́м че́ревом — не попоївши; надголодь. Як лірик ти, то знай, що з черевом легким літати легше в високості (Сам., І, 1958, 184); З легко́ї руки́ чиєї — про чиє-небудь звичайно вдале починання. Старі баби ойкають, головами хитають, дивлячись на Марійчину роботу, бо з її легкої руки всі наші дівчата повбиралися по міському фасону (Мур., Бук. повість, 1959, 140); Легка́ рука́ чия, у кого — комусь що-небудь добре вдається. Хто ж скув той меч замовний?.. І народ, надії повний. Знов звернувсь до юнака: — По тобі, ковалю, справа, бо легка твоя рука! (Забіла, Малим.., 1958, 32); Легки́й на гро́ші — про того, кому дістаються гроші без важкої праці. — Вчені, вони теж, бачиш, різні. Одні вчені на гроші легкі, інші — на мозолі (Довж., І, 1958, 463).
2. Плавний, граціозний (про ходу, рухи і т. ін.). Здавалося, що вона не йшла, а неначе точилася, така дрібна й легка була у неї похода (Л. Укр., III, 1952, 712); Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (Коцюб., І, 1955, 338); От дорогами-шляхами, невідомими стежками йде красуня молода, і легка її хода (Забіла, Одна сім’я, 1950, 137); * Образно. Темніша небо…— і небавом В садочок зірка дорога Увійде легкою ходою… (Стар., Поет. тв., 1958, 25); // Стрункий, здатний швидко й плавно рухатися (про людину, живу істоту, постать). Легка, граціозна постать дівчини вирізувалася пластична над водою (Коб., III, 1956, 254); Полетів турчин легкими кіньми на козаків (Вовчок, І, 1955, 333); Заходить Лена, як сніжинка біла, нечутна йде, струнка вона й легка (Гонч., Вибр., 1959, 376).
3. Приступний для розуміння, простий для засвоєння. Легка задачка; // Який не являє собою складності, не викликає напруження при виконанні; нескладний. Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Л. Укр., III, 1952, 664); Вербівці стали на роботу в сахарні. Ця робота була для них легша од роботи на полі, але зате нудніша (Н.-Лев., II, 1956, 209); — Скинути їх [куркулів], переобрати комітет. Трудна це справа..— Не легка,— згодився господар (Головко, II, 1957, 497); // Який дістається без напруження, великої, важкої праці, зусиль. Легкий заробіток Вам на всіх дорогах (Граб., І, 1959, 138); Обіцянками легких завоювань принадила їх [греків] і погнала на Вкраїну Антанта (Гончар, II, 1959, 64); // Нічим не ускладнений, без труднощів і клопоту. — Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (Гончар, Тронка, 1963, 12); Перехрестила [баба Секлета].. — Хай тобі легка путь постелеться (Ю. Янов., І, 1954, 71); [Костомаров:] Х-ху! Стомився як… Ну просто ж сил немає! Цей вечір, мені здається, буде не із легких. Гостей багато! (Тич., І, 1957, 289); * Образно. Бездумні роси на траві поблідлій Живуть життям ритмічним і легким (Рильський, І, 1960, 315).
◊ Легки́й хліб; Легкі́ хліба́ див. хліб.
4. Який має жартівливий, пустотливий характер; протилежне серйозний. Не легка веселість грала в Панасовім серці, а давня мужича зненависть, що знайшла своє слово (Коцюб., II, 1955, 45); Дівчатам далеко було легше і сміятись, і стрічати місячні ночі з Юрієм Дзвонарем, хоч той безсовісно дурив їх своїми легкими і веселими словами (Стельмах, Хліб.., 1959, 128); — Звичайно, коли б тут закрутився якийсь легкий роман, то мені було б прикро за Юрія (Гончар, III, 1959, 336); // Просто, зрозуміло побудований. Це такі легкі, ніжні вірші ["Зів’яле листя" І. Франка] (Коцюб., III, 1956, 41); Журнал явно віддавав перевагу простому сатиричному віршеві, легкій байці перед напищеною, заквітчаною словесними орнаментами одою (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 29); // Який має розважальний характер. Вони підходили до ресторану "Рив’єра". Назустріч їм лилися солодкі звуки легкої музики (Дмит., Розлука, 1957, 155); // Не обтяжений переживаннями, роздумами (про настрій, самопочуття). Чи згадаєш ти в нових краях Поржавілий і старосвітський дах, Де огнище твоє колись палало? І чи промовиш з почуттям легким: Там цілиною йдуть леміш і рало (Зеров, Вибр., 1966, 27).
◊ Легки́й на сло́во — який любить багато говорити; говіркий. Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехонути їм з свого вояцького ж минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (Гончар, Тронка, 1963, 131).
5. Не дуже сильний, ледве помітний, незначний (силою, розмірами, ступенем вияву). Бурлаки почули легкий шелест в оситнягу недалеко од багаття: щось ішло і прямувало до їх (Н.-Лев., II, 1956, 216); Легкий вітер доносить з луків запах свіжого сіна (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 95); Он, бач, насосні затаїлась білка, Он слід легкий: то перебіг русак! (Рильський, III, 1961, 207); Вона ні сердилася, ні дивувалася. Легка посмішка ледь-ледь світилася на її губах (Сенч., На Бат. горі, 1960, 23); // Несуворий (про покарання). Це був молодий дезертир.., що не раз сидів у тюрмі, відбуваючи мізерно легкі покарання за свої злочини (Довж., І, 1958, 297); // Неміцний, неглибокий (про сон, дрімоту і т. ін.). Чув він крізь легкий сон, що якась дівчина співав тонким голосом пісню (Н.-Лев., II, 1956, 169); // Незагрозливий, швидко, без ускладнень виліковний (про рану, хворобу і т. ін.). Дівчині обмито рану, що показалася зовсім легкою (Фр., VI, 1951, 164); Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (Руд., Остання шабля, 1959, 201); Людям з легкими катарами шлунка [мінеральна] вода помагає (Н.-Лев., II, 1956, 394); Кожен кашель, навіть дуже легкий, викликав докори в необережності… (Коцюб., І, 1955, 329).
6. Не обтяжений великою кількістю знарядь, деталей і т. ін.; рухливий, маневрений (у 2 знач.). На легких і важких літаках стоять прилади і апарати, що дають можливість розв’язувати бойові завдання вдень і вночі (Рад. Укр., 11.VII 1961, 2); Полковник поставив легку охорону біля лісу (Ле, Наливайко, 1957, 56); // 3 невеликою силою дії. Залежно від їх сили слонів і коней прийнято називати "легкими фігурами", а тури і ферзі — "важкими фігурами" (Перша книга шахіста, 1952, 46).
∆ Легка́ кавале́рія див. кавале́рія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 461.