ЛЕГКОВА́ЖНО. Присл. до легкова́жний. Сестра легковажно махнула на неї рукою (Л. Укр., III, 1952, 746); Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Вільде, Сестри.., 1958, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 464.