ЛЕГКОДУ́ХІСТЬ, хості, ж. Абстр. ім. до легкоду́хий. Легкодухість опанувала зразу якась безсоромна, неймовірна: махнув би рукою на клас, на школярів, на все.. (Вас.., II, 1959, 89); Варвара Павлівна отямилась і в глибині душі їй стало соромно за цей нестримний жах, за так недоречно виявлену легкодухість (Собко, Справа.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 465.