ЛЕГО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до легува́ти.
2. у знач. прикм. Такий, до складу якого введені ті чи інші метали для одержання сплаву з певними якостями (про сталь, чавун і т. ін.). За хімічним складом чавуни розрізняють нелеговані і леговані, тобто такі, у складі яких є спеціальні домішки (Токарна справа.., 1957, 51); // Який виготовлено із сталі, чавуну і т. ін. з певними якостями. Завод одержав замовлення — виготовити і поставити народному господарству леговані балони місткістю по 85 літрів (Роб. газ., 24.1 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.