ЛЕГОВИ́ЩЕ, а, с., діал. Те саме, що лі́гвище. Ціла та громада мала обступити медведяче леговище і очистити його доразу від поганого звіра (Фр., VI, 1951, 10); Кипить самовар, діти п’ють чай з молоком, а жінка плете щось гачечком. На нього війнуло.. тим знайомим теплом їдальні, молока з чаєм.. і котом, що вічно валявсь на канапі. Леговищем людини, ситим спокоєм (Коцюб., II, 1955, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.