ЛЕГУ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до легува́ти.
2. у знач. прикм. Який додають при плавці до яких-небудь металів для надання їм певних якостей. Високі якості швидкорізальної сталі забезпечують легуючі елементи — вольфрам, хром (Різальні інстр.., 1955, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.