ЛЕДАЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що леда́ченький. Він турбувався аа взвод, але будучи ледачкуватим, використовував часто мою слухняність (Багмут, Записки.., 1961, 43); Вона трималася передніх [вершників загону], неабияк спонукаючи до того ледачкуватого холодноногого коня, щоб не дуже відставати від батька (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 467.