ЛЕЖА́ТИСЯ, и́ться, недок., безос., розм., частіше із запереч. Про наявність можливості або бажання лежати. Не спиться, не лежиться, і сон мене не бере (Чуб., V, 1874, 248); — Не ваше діло — шпарко переб’є її Чіпка: — лежіть там собі на печі, коли лежиться! (Мирний, І, 1949, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 470.