ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ1). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381).
◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти. В горах орли зривалися у лет (Нагн., Вибр., 1950, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 479.