ЛИГА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., перех. Надівати мотузку на роги корові, волу і т. ін. Лигати корову налигачем; // Мотузкою з’єднувати худобу докупи. Карпо розпутав коні, став їх лигати — видно, поведе на водопій (Іщук, Вербівчани, 1961, 14).
ЛИГАТИ2, а́ю, а́єш, недок., перех., вульг. Їсти, пити зі смаком, з жадобою. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли (Котл., І, 1952, 68); Умів він дудлити й жлоктати [горілку]. Кубрячити, смикати й лигати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 483.