ЛИЗОБЛЮ́Д, а, ч., зневажл. Той, хто догоджає кому-небудь, підлабузнюється до когось заради власної вигоди; підлабузник. В очах [старшого ватаги] спалахнув мстивий вогник. — А, лизоблюд, охоронець його світлості Яреми проклятого. Злазь! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 484.