ЛИС, а, ч.
1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. З курника прибігла жінка.. — Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр., XIII, 1954, 267); Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, які вже подекуди пообвалювалися.. — Не водяться вже лиси. Змандрували, — сумно пояснив Тимко (Тют., Вир, 1964, 228); * У порівн. У вічі — як лис, а поза очі — як біс (Укр.. присл.., 1955, 154); // Самець лисиці. На галявину вискочили, граючись, лис з лисицею (Донч., II, 1956, 7); // Хутро цієї тварини. Мені шиють шубу на сибірському лисі з місцевого сукна (Рибак, Помилка.., 1940, 74).
∆ Поля́рний лис — те саме, що песе́ць. Це був полярний лис. Його ще звуть песцем (Трубл., Вовки.., 1949, 23).
∆ Ли́сом ви́тися коло кого — шукаючи прихильності, упадати біля кого-небудь. Червоний [піп] ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Март., Тв., 1954, 205); Ли́сом підши́тий — хитрий, як лис. Лисом підшитий, псом підбитий (Номис, 1864, № 3050).
2. перен. Про хитру, лукаву людину. Завідуючий був старий лис, з медом на вустах, якого, проте, радили мені стерегтися (Вас., Незібр. тв., 1941, 185); В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис.. тікає від роботи! (Собко, Срібний корабель, 1961, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 489.